Замріяв обрій -
хвилі на повіках,
до неба потягнувся
промінь вій…
Світати з Вами
ніжністю…
я звикла...
і смакувати
поглядів настій.
Це так магічно –
у прадавній тиші
лавиною чуттів
нестИся з гір...
Це так властиво -
дотиків розкішшя
горнути у думках,
мов теплий
кашимір..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314397
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2012
автор: Окрилена