Був березень, ясніла неба синь,
З бурульок рясно крапотіли сльози.
Тонким теплом пульсуючих судин
Забилась кров у тілі верболозів.
Втікав струмок з-під льоду у світи, -
Проклав до яру не найближчу стежку.
Раділа я, коли в долоню ти
Поклав гарненькі вільхові сережки.
Вже не одна весна з тих пір пройшла.
Та, не в докір сережкам бірюзовим,
Я ті, мов скарб коштовний берегла
На подив подружкам своїм бідовим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314462
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2012
автор: Галина_Литовченко