***
Хіба забудеш?.. Віхола дзвеніла,
І плакала троянда на вітру:
Така тендітна, до страждань невміла,
Ковтала біль чи доленьку гірку...
А він, кремезний, хвилювавсь, одначе,
І мнув пелю́стки ніжні, мнув та мнув...
Не бачив сліз, не заглядав, чи плаче
І схлипувань розпачливих не чув!
Гадав про інше: неймовірну... другу
Троянду милу, яснооку лань!
Як поведе її в солодку хугу
Словами ніжними: моєю стань...
Тим часом квітка плакала і мліла,
Не ждала, бідна, лагідних слівець...
Ридала гірко і не розуміла,
Що нею просять стати під вінець...
(11.2.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314514
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2012
автор: Леся Геник