«И пропускаю стаканчик я за свою высоту» -
А. Розенбаум із пісні «Высота одиночества».
Поглянь, ну майже Альпи неавстрійські
Кав’ярні «Відень» цей висотний світ,
Бо ж п’ятий поверх, не травинка в лісі,
В буття каварноміцне перехід.
Скажіть же, де тут столик на одного,
Із ким ділити стіл, нема уяв.
Один тут келих, багряний колір строго.
Вагання, вибір, ризик – час здолав.
Підніму келих й філіжанку знову
До губ захмарних «Відня надвисот,
І розкладу між хмар сухі вже дрова,
Аби зігріти сонячний оплот.
15.02. близько 15 год. м. Тернопіль, у кав’ярні «Відень»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314603
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.02.2012
автор: Ярослав Дорожний