Гай-гай, синочку, все не просто так,
все має свій анфас і має профіль.
Буває, що зачовганий мідяк
у снах видіння бачить кольорові.
А часом розмальований банкнот,
якщо і видить сни, то чорно-білі -
що він в опалі, що уже банкрот,
що падає на аеромобілі.
А хтось не спить ночами взагалі -
псує папір і мучиться до рана...
Та всі його душевні мозолі
і шеляга не варті, мій коханий.
Тож спи, синочку, і не забувай,
що аверс має світ і має реверс...
А татко ще попише. Бо, гай-гай,
між віталакт і -прост - лиш vita_brevis.
3.02.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314759
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2012
автор: Ярослав Петришин