Іду полем,на нім ковила,васильки.
Он,за балкою,скіфська могила темніє,
Зеленіють жита.Подивись,навкруги
Аж до обрію,в житі волошки синіють.
Наливається хліб.Навіть чути вночі,
Як по стеблах у колос вливається сила.
Йдуть косити врожай молоді косарі,
На плечах перекинуті коси і вила.
Он за полем ,внизу,розляглося село,
Біля річки в туманах городи ховає.
Косить тато траву ,витирає чоло,
Рясний піт по щоці на сорочку збігає.
По дорозі повзе корівок череда,
Чути мукання звичне від краю до краю,
Розрослась по толоці густа лобода,
Пастушок корівок в ній до гурту зганяє.
Пахне ранок борщем й запашним молоком,
Приготовлених мамою нам на сніданок.
Все минуло....Далеко з дитинством пішло,
Я залишивсь у світі,як в полі підранок.
.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11202170094
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314791
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2012
автор: Віктор Гала