А я не п`ю, я просто наливаю,
Перед очима ще один стакан,
Що можна що не можна я не знаю,
У небі слів заплутався туман.
Зима, нема, вже вкотре добігає,
І я маленький, але світ є тут,
Мене щось більше-менше заважає,
Думки злітають і я в них росту,
Просту дорогу - шлях, ніде сховатись,
Не можна, можна, я дивився хто,
За ті минулі вчинки потриматись,
Один такий, а їх звичайно сто,
Що з того правильно, а що не показали,
Дивився, бачив і немов мовчав,
Я не питав коли мене питали,
Просто все звик і серцем позичав,
Повчав, а сам здалося не відчувши,
Так, так, я вибіг на холодний сніг,
Чогось такого надзвичайного сягнувши,
Подумав: а чому я гірший? Ні, я кращий є за всіх!
17.02,2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314808
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2012
автор: КРІПАКОС