На довгі коси падає світанок
І знов думки повели в майбуття
Ти ним жила,і ним ти помирала
Запалена цигарка?Знов одна...
Старе пальто,закинуте недбало
Сповило чиїсь втомлені тіла
Глухі обличчя не віщують правди
І рідна ще людина,вже чужа...
Полиш себе!Відкинь усі турботи!
І ще раз!Сотні раз ще закричи!
Згасає ніч холодного мовчання,
Ніч болю і нав'язливих думок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314935
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2012
автор: Фіктивна Трагедія