Коли весна мене збудила зранку,
Промінчик сонця душу привідкрив;
Намисто одягнула й вишиванку,
А вітер усмішку , в моїх устах зродив.
Я йду по світу й щиро усміхаюсь
Бо знаю: Світлі люди всім дають тепло.
І посмішки в букети я збираю,
Дарую світу ласку та добро.
Навіщо ті жорстокості бар"єри?
А чи потрібні камені образ?
Але щодень невігластва прем"єри...
Такі вже люди? Такий настав вже час?
Відкрийте очі і прокиньтесь, знайте
Лише собі ви робите на зло.
Забудьте свари, чвари обминайте
Життя лиш сонячне в букеті розцвіло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314987
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2012
автор: savka