Магічну силу має рідне слово,
Відроджує зневірену паству.
Чим ти чаруєш, солов’їна мово?
Чим ти прийшлася до душі єству?
Можливо звуком джерела гірського,
Чи може шелестом некошених ланів.
Напевно криком малюка смішного,
Що утекти від мами захотів.
В тобі журчання водяних потоків,
Зливається з сонатою вітрів.
Нам не відомо скільки тобі років,
Та молимось, щоб дух твій не зітлів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315424
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2012
автор: Любов Чернуха