Навіщо відбирати в себе скарб життя,
Якщо саме життя веде до смерті?
І нащо вірити в ілюзії,
Що роз*їдають нашу суть,як осоружне "ніколи"?
І,як і колись,все згадую моменти,
Всі прорахунки,все старе із позначкою "відколи".
І все змінилось враз.
Ти вже чужий,як день,що був колись,
І змусив засміятись в горі.
Любов-спосіб убити час.
Час-спосіб убити любов.
Тож моя вже тліє.
І я вже не згадаю твого обличчя
І твого тепла.
Лише одне прошу:
Милий,живи так,щоб не довелося
Пройти на самоті крізь via dolorosa.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315487
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.02.2012
автор: Олена Ганько