Тягар думок до долу знову тягне тіло.
Приземленість? Та ні, тяжіння не-Ньютона,
Ісаак не в силі повернути грецьке філо,
Печаль повзе, як хвіст зеленого тритона.
Мороз, сніги, чи дощ. Болото, чи так вже зле?
Свідомість продукує обриси Землі буття.
І в червень сонячний вкрадеться демон Злен.
Крізь морок не видно шляху світла до пуття.
Хоч може, сніжинка світла із небес висот,
А чи струмочка свіжий плюскіт весняний
Злікують обриси, як мед бджолиних сот,
Розсіють стіну туману загнаних надій.
2011 р. 20.02. 10.34. автобус: Чортків – Тернопіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315546
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2012
автор: Ярослав Дорожний