Ох, і змінився Конопко тепер,
Скільки ж поламано звичних манер,
Скільки ударів це тіло знесло,
Як же покусано з гуми весло.
Правильно, знаю, я це заслужив
Біль від ганьби і розтягнутих жил.
Виправлю. Зможу. Я знову зведусь.
Всього потрібного я ще навчусь.
Хоч і не каже ніхто: "Ну давай!"
Кожен день Божий, Андрію, збирай
Те, що потрібно для власного блага.
Довга й непевна життя твого сага.
Єдине тебе попрохаю, мій дух.
Більше включай для роботи свій слух,
А, на контраст, ще припни язика,
Бо в дурощах лиш дорівняв малюка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315612
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2012
автор: Андрій Конопко