Ти поставив собі престол
на роздоріжжі мого зап’ястка.
Моє внутрішнє місто стало твоїм
бездонним дном. Друже, може, це пастка?
Так сталося, що із спонтанним приходом тебе
Від мене залишився лише п-і-с-о-к.
Раптовий параліч волі.
Сьогодні мене н-е-м-а.
Я – лялька.
Лялька без з-л-а.
Шкребусь у вузликах крові,
Бо замерзли безтілесні скроні.
Пустка довкола: черства і німа.
Ти – лялька.
Лялька у соняшниковому п-о-л.-і.
Часто переживаєш мікроінфарктики д-о-л-і.
Живеш у черговій пустоті, де панує зима.
І тільки спільна смерть буде певна. Чи вже була?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315614
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2012
автор: Fluently