Твій козир – це ферзь на троні,
І тільки сонце виблискує в короні,
Час ховається у відбитках безодні,
А серце знов працює лиш на водні.
Помилки забуті під наркозом сну,
А ти залиш мені мою весну,
Це те про що писав Горацій,
Це мистецтво таємничих декорацій.
Ти така ж, як і повітря,
Тебе не розсікає лезо вістря,
Ти в обіймах космосу зітліла,
А я так прагну тебе і твого тіла…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315745
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2012
автор: EroS