Танцює Сонце Жовтий вальс, немає Небу меж.
На його тлі, як на паркеті красуня йде на край.
І обіймає її Світ. ЇЇ кохає він.
Прохає, щоби танцювала й вночі не покидаючи.
Але дівчина горда ця - втікає кожен день.
А він чекає на танок проміння із очей.
На посмішку її тепла, що лине з уст її.
На сяйво ніжне і яскраве очікує вночі.
Але вночі Світ не зника - відрада в нього є.
Із зорями розмову ма про темінь дивную.
Проте насправді Сонечко кохає Світ без меж.
Вона кружляє навкруги. Із ним вона завжди!
Світ дивний не зважа лишень душевну цю любов.
Йому потрібен був контакт, бо грівся лиш теплом.
Але невдовзі зрозумів він із розмови зір -
занурився у душу він, і Сонце там відкрив.
Танцює Сонечко танок. Усюди вона є!
Відкрий її, танцюй їз нею. У лоні Неба, у душі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315860
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2012
автор: Юліана