Нічого вже нема й не буде.
Стомились плакати дощі
І я стомилась самотою,
Благаю сонця для душі.
Прошу я сонечка й надіі.
Чому на серці смуток лиш?
Десь ходиш ти один світами,
Напевно теж вночі не спиш.
Чому два серця так далеко?
На відстані сльози й років.
Нічого вже нема й не буде.
І не знайти отих шляхів .
Котрі з"єднали воєдино
Дві долі, що вже відцвіли,
Та по-дитинному невинно
Назустріч одна одній йшли.
Та не пора.На все свій час.
Стомились плакати дощі .
Ще виглянь,сонечко,хоч раз
Коханням поселись в душі .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315923
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2012
автор: Оксана Семотюк