Дивилась жінка в дзеркало.Дивилась і дивилась,
І так себе скептично оглядала.
Пустунка-доля ій із-за плеча
Повітряні цілунки посилала.
Що за життя?Тут кожен день,як вік .
Що за життя?Вже сивина у косах.
-Не сивина-це цвіт із вишні обліта
Й купається в ранкових росах .
Ще вчора і вродлива й молода,
Тепер же зморшки врізнобіччя .
-Ти не журись,морщинки ті ,
Немов весна на твоєму обличчі.
Раніш і сміх дзвінкий,і впевнена хода.
Тепер життєва втома серце обійняла.
-Неправда це.Кохання келих ще не випито до дна,
А ти ж іще недолюбила,а ти іще недокохала.
Дивилась жінка в дзеркало.Дивилась і дивилась.
А у душі весна вишневий цвіт кружляла.
-А й правда , я іще красива !
А доля так лукаво усміхалась :
- Як швидко я іі переконала !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315946
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2012
автор: Ольга Струтинська