Напустив скрізь Лютий нам холоду,
Не лишає живого сліду,
Й трусить вітер його за бороду:
«Схаменись, розійшовся, діду!»
Немає морозам упину,
Вже й дерева зігнули хребти:
– Ану випрямте хутко спину!
– Ми втомились. Коли вже цвісти?
Ще у сонця холодний дотик,
Гей, промінчику, проблисни!
І муркоче маленький котик –
Йому хочеться вже весни…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316125
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 22.02.2012
автор: Квітка Надії