Оригінал - Lo so che finirà (Anna Tatangelo)
Переспів - О. Шнуренко
* * *
Я знаю - це кінець кохання,
І я собі зізнатись мушу,
Немов змія, розчарування
Повільно заповзає в душу.
І настають холодні дні,
Коли бракує тепло-слів…
Я знаю - це кінець кохання,
Неначе грім – а небо ясне,
І кажуть, що життя прекрасне…
Я розумію - більше нас не буде,
Не буду від обіймів шаленіти,
і обійматись з теплим вітром.
Так буду сумувати за руками,
і цілувати в небі білі хмари…
Коли твоїх очей не буде вистачати
Я буду їх шукати, а потім уникати.
Не будеш засинати у моїх долонях -
Твої цілунки ще живуть на скронях.
Коли в коханні вітер затихає,
Вогонь душі коптить, а не палає…
Ніколи не закінчиться ця гра -
несправедлива доля і гірка!
Ти пам’ятаєш ті щасливі дні,
Коли з тобою я палала у вогні?
Минуле проростає у майбутнє,
Тому старе кохання незабутнє.
Тебе так сильно хочу обійняти
Стомилася на самоті страждати.
Я знаю, це кінець кохання -
на згадку пісня залишається,
В якій звучать палкі зізнання,
Душа сумує, серце крається.
Якщо ми обидвоє вперті
Хто скаже нам – люблю до смерті.
Але повинні знати люди -
Кохання більше в нас не буде..
Ніколи не закінчиться ця гра -
несправедлива доля і гірка!
Ти пам’ятаєш ті щасливі дні,
Коли з тобою я палала у вогні?
Минуле проростає у майбутнє,
Тому старе кохання незабутнє.
Тебе так сильно хочу обійняти
Стомилася на самоті страждати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2012
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО