Привіт, «давай роспиши мося в заксі»*
Тобі цілком серйозно пишу есемес.
Та що «давай», подумав наче в класі
Тривожно учень, що не вивчив вправи, текст.
Ти в паніку упав від моїх речень,
Він брови звів, і ще б не впасти, слизько тут.
Яка ж то дивна кон’юнктура звершень:
То моря штиль, то шквал із Гіменея пут.
Його тривога охопила лячно,
І пульс у гору, наче з кав міцних гармат.
Сідлати треба й геть свою конячку,
Підкови ще спече словес гарячий блят**.
Давай, спробуй, бо ж РАГС то не вінчання,
Як ні, то й ні, але віддамся я в закон.
Мене навчили: треба не кохання –
Печатка й можна вже, без всяких перепон.
І я ж просив, «давай», казав я щиро,
В самотній час у мандри руку я пустив.
А ти… та думав, вже пішла із миром,
Та хвилю шквал за правий борт знов перелив.
Яку ж дала ти пізнання дорогу,
Крім дивних стеж, догматів старолітніх мод?
Ти ж правочинна є і сухо строга,
А я – із вітру хвиль, що б’ють за лівий борт…
* - цитата, згідно оригіналу;
** - гаряче місце у печі, де гріли їжу.
22.02. 09.55. автобус: Чортків – Тернопіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316333
Рубрика:
дата надходження 23.02.2012
автор: Ярослав Дорожний