Життя дає вмерти спокійно.
Які в тебе очі?
Задумані, лагідно-мрійні...
Можливо,як в ночі?
У пошуках втрачених сайтів,
Кудись поспішаєш...
Життя біля двох гігабайтів...
Ти це прекрасно знаєш.
Кольором розмарину, малиновим джемом.
Ти хотів би забутись, але жити так треба.
Пальці клавіатура, мороз по шкірі.
Кожен живе як знає, по своїй мірі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316349
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2012
автор: СвітЛана