Тонкою цівкою води
останній сніг стікає у канаву,
і перший паросток трави
вдивляється у сонячну заграву.
Тонкою цівкою біжить вперед -
поміж бруківкою, поміж машин коліс,
останній сніг у пошуках шляхів
із запорошених, із мертвих міст.
І сонячним промінням виграва,
у пошуках шляхів зверта за ріг
та разом із зимою геть втіка
тонкою цівкою останній сніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316374
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.02.2012
автор: D. Y.