Сама відкриє дороге вино,
Почне свою самотність пригощати.
Одна довік на світі цім. Давно
Навчилася зневагу всіх прощати.
Переболіло за минулі дні,
Нанесені образи постирались.
Лиш осадом у серденьку на дні
Надії нездійсненні - ще зостались.
Цінує дружбу свято, а проте
Нема в житті ні друга, ні кохання.
Лишилось тільки сонце золоте
І небо, що прокинулось ізрання.
Усе життя в ілюзії - міраж.
Тепла у серці пригорща зосталась.
Якби триклятий скинути вантаж!
Та в душу безнадія вже припхалась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316558
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2012
автор: Олена Іськова-Миклащук