Навіщо ти так вчинаєш зі мною,тобі легко,а мені?Я намагаюся здерти з тебе цю огидну та тупу маску,а ти ще й пручаєшся,я не розумію...Чого тобі треба?Ти сказав я талісман,давно ж ти мене річчю вважаєш?Сволота ти,сволота...Я так прагнула ,щоб в нас все було добре,а тепер знову мовчанка,знову на "ні"...Вибач , коханий,але як би я хотіла випити всю твою енергію,щоб ти відчув,що ти робиш зі мною,як вчиняєш,а поки лише мовчазне споглядання на сторінку в контакті,а не дочекаєшся ти ,що я напишу тобі,я не настільки низько впала,щоб знову принижуватися, подумай,що станеться ,якщо я буду щаслива!Знаєш?Тому роби висновки і досить корчити з себе тврюку,хоча вже напевно ти нею і став...Дякую тобі,що ти кожного разу повертаєшся до мене,знущаючись роблячи боляче,я просто в захваті від агонії в серці....А тебе це ,я помітила,забавляє...Ти просто відьмак,ти руйнуєш мене і будуєш,я як лялька,смикаєш за нитки ,а я підкорююсь,Боже коли це скінчиться,я стомилася,будувати наш Рим,який є химерою страху,звички,пристрасті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316563
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2012
автор: Jane Air