Сьогодні знов пішла людина...
Вона покинула цей світ.
Сьогодні мати ховає сина...
Не передати вам це біль.
Я бачила ці сині очі
Повні сліз та повні журби.
Ці очі плакали дівочі
Й не розуміли що ж це з ним.
Вона згадала, як давно вже
Пообіцяла бути з ним.
Як годувала, проводжала,
Оберігала кожну мить..
А що ж тепер? Де та дитина?
Не розуміє за що ж цей біль..
Вона ховає свого сина,
А в її думках він ще живий..
Навколо друзі і рідня.
А вона не бачить вже нікого..
На серці туга неземна.
Не вимовить нещасна й слова..
І ось настала мить проклята..
Останні секунди вона з ним..
Не знає що робить..Благає:
Вернися, сину любий мій!!!...
В повітрі жаль, в повітрі біль..
Ніхто не знає як триматись..
В очах туман, в очах лиш син..
Вона не буде вже вагатись..
Вона лиш хоче йти за ним,
А тут ніщо вже не тримає..
Вона іде за ним услід,
Довкола нікого не помічає..
Сьогодні пішла нова людина.
Вона покинула цей світ..
Сьогодні мати ховає сина.
Не передати вам цей біль..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316634
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2012
автор: Вікторія Корицька