Я знімаю свою перелатану шкіру…
І, неначе змія, виповзаю із неї.
Виповзаю із слів, виповзаю із плачів,
Із брехливих обіймів, обірваних снів…
Залишаю минуле в минулій годині
І збираю майбутнє по крапелинах…
Як кричить в мені день і нездужає вечір.
Кожен погляд і дотик мене обпікають.
Ніч ховає моє обезшкурене тіло
В білий саван туману, пробитий зірками.
Я без шкіри. Мене можна брати руками…
Я міняю свою перелатану шкіру…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316645
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.02.2012
автор: Володимир Шинкарук