Тобі ніколи не присниться вітер
Зеленоокий, дужий та хмільний,
Далеких зір заманливі суцвіття
Тобі не посміхнуться з вишини.
Садів травневих дим рожевокрилий
І соло солов’я ти не збагнеш,
Залатані просолені вітрила
Червоними ніколи не назвеш.
Ти не побачиш, де крокує ранок
В короні сонячній – стрункий юнак,
І ти не підеш тамувати спрагу
На збуджених, закурених шляхах.
Бентежна юність зовсім не збентежить
І не дихне тривогами в лице,
Бо ти живеш, на диво, обережно
Бо спокій ти цінуєш над усе.
А за вікном весна шаліє в вітах,
Гукає у блакитність далини…
Тобі ніколи не присниться вітер
Зеленоокий, дужий і хмільний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316701
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2012
автор: Віктор Шкуро