А тепер,коли лічиш хвилини,години,і дні,
Бо знаєш,що Богом відміряно їх небагато,
Невже зможеш іще раз так легко збрехати мені?..
Мовчиш...Це нічого.Я люблю з тобою мовчати.
Обійми мене.Хай я поділюсь з тобою теплом.
Не думай про завтра,якщо в нас є тільки сьогодні.
В кільці твоїх рідних рук засинаю тривожним сном.
Сниться:ти робиш крок,а перед тобою-безодня...
Вмиваюсь сльозами.Ти цілуєш і кажеш:не плач...
А я...Зрозумій,я не можу.Не можу змиритись.
Так,я знаю,що мушу триматись.Зірвалась,пробач.
Я ніколи не вміла долі сумирно коритись.
...А давай не лічити хвилини,години,і дні,
Хай стрілки годинників роблять нудну цю роботу.
Я потрібна тобі.Ну хоч зараз скажи це мені.
Я кохаю тебе.Я повторю тобі це всоте.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2012
автор: Оксютка