Не має куди поспішати,
не треба до чогось спішить.
Це варто давно уже знати –
Що унікальна й прекрасна.
Ця Мить…
Не треба бездумно спішити,
Хай без тебе погудить реактив,
Бо йому необхідно робити,
Щоб ти рвався кудись і спішив.
Бо ця мить дивовижна й єдина …
І цю мить проживаєш лиш раз…
Ця мить одна й неповторима,
Бо не повернеш час назад.
Зупинись! Прокинься!
Навколо щастя мить!
“Хто поняв смисл жизні, -
той нікуди не спішить!”
Я зупинив думки на хвильку –
Й відчув, що я тепер живу,
Побачив щастя миті…
І мить Єдину,
Мить Одну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316870
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2012
автор: Santos