Вже хмари небо знову опускають,
Немов все ближче дотик із землею,
І сумніви одвічні догми крають.
А що отам, межа? Що за нею?
Та в догмах вічності ніяк нема,
Як Простору і Часу поза меж.
Шляхів лукавих навколо аж пітьма,
Та мало де трава правдивих стеж.
Засніжило одні й другі щедро небо,
І знак дорожній десь також пропав,
Впізнати шлях, яким іти – далебі!
Намарно путівник із хмар гукав.
2011. 27.02. 00.31.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316880
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2012
автор: Ярослав Дорожний