Гей, худющий гаманцю, чому ж ти пащу щириш,
Мов ненаситний домовик?
Не маю твого харчу!
Твої щоки завжди впалі,
Почуття гордості вже невідоме тобі,
Чому ж ти витріщивсь на мене,
Немов я винен щось тобі?
Посміхаєшся безсило
Й порожнім дорікаєш животом,
Хоч знаєш, що продав би я останні кроки до могили,
Якби чесним договір такий міг бути.
Не блимай сердито,
Не називай гріхів імена, які з тобою ми могли б здійснити –
Жоден біс не накладе руки на тебе чи мене –
Невдахи ми у злодіяннях.
Ша, брехуняко! Коли від золота розпирало тебе, чи противився ти?
Чи не давав тобі насититись удосталь?
А зараз ти, шкірястий чорте, напханий брехнею, мов грішми –
Одне без одного немислимі вони.
-------------------------------------------------------------------
Ah, haggard purse, why ope thy mouth
Like a greedy urchin
I have naught wherewith to feed thee
Thy wan checks have ne'er been puffed
Thou knowest not the fill of pride
Why then gape at me
In fashion of a wronged one
Thou do smilest wanly
And reproaches! me with thine empty stomach
Thou knowest I'd sell my steps to the grave
If t'were but honestie
Ha, leer not so,
Name me no names of wrongs committed with thee
No ghost can lay hand on thee and me
We've been too thin to do sin
What, liar? When thou was filled of gold, didst I riot?
And give thee no time to eat?
No, thou brown devil, thou art stuffed now with lies as with wealth,
The one gone to let in the other.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316901
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 26.02.2012
автор: Роман Колесник