Не гріє сонце рук моїх холодних,
і дощ вчорашній не сховав сльозу.
У тлі думок і слів твоїх солодких,
знов листопад навіює журбу.
Хвилює тиша,і немов прозора,
і попіл вітер миттю розігнав.
Осінні дні-душа моя самотня,
про почуття ти так і не сказав.
Любов одна,та безліч її копій,
фальшивих і наївних сподівань,
та хто навчить приборкувати спокій,
коли втомилось серце від чекань?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316906
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2012
автор: Solomia