Хтось любить осінь, хтось весну…
Комусь зима - це вже натхнення,
А я ж у котре просто не засну,
Чекаючи чиєсь благословення.
Поговорю з собою, як завжди,
І щось в уяві викарбую знову.
Чекає сонця хтось, а хтось води,
А я ось цю смішну свою розмову.
Дам слово, що стерплю тепер усе,
Що буду ще рішучішим, сміливим.
Невпевненість всю вітру – хай несе
По закутках думок моїх зрадливих.
І все ось так… і вже численний раз.
Я, мАбуть, тут не перший, не останній.
І знаю ж точно, що ніхто, крім нас,
Не вирішить банальне це питання…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316917
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2012
автор: Miro