Мені так хороше було із вами,
під тими ясно-голубими небесами.
Я там літав, мені хотілось жити,
нарешті зміг по справжньому творити.
Творити все чого душа бажає,
ви скажете такого не буває
але ж було клянуся, присягаюсь,
хоч вбийте, та слів своїх я не зрікаюсь.
Безумець. Справді. І нічого додати.
Так хочеться ще раз туди злітати,
відчути знову все і опуститись
назад у пекло і в смолі втопитись.
Прості набори слів без сенсу й змісту
не маючи в собі і крихти вмісту
яка б хоч якось натякала на тверезий глузд.
Як жаль, що я сюди уже не повернусь.
Мені так хороше було із вами
під тими ясно-голубими небесами.
Та вже не буде, бо усе скінчилось.
Просто не витримало серце і спинилось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317140
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2012
автор: Fagotyst