О юносте,твоїх очей
сіяє промінь.
Так ластиться і так пече
у серце спомин.
Напівоголене твоє
дивне видіння
Тривожить так,жаль додає
своїм щемлінням.
Обірветься струна життя...
Єхидна доле,
Ти змушуєш плід пожинать.
Боронюсь кволо.
Торкнулася-й зв'ялила цвіт.
Надіє,де ти?
"Ви втрачені,-регоче СНІД,-
імунітети.
Ти не один,вас не катма",-
шипить мінорно.
Кентавром зводиться ставма,
під себе горне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317167
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2012
автор: Синьогора