Все не нужно, бессмысленно, глупо и до безысходности просто.
На окне - тонкий лучик и острая грань пустоты.
Я скольжу словно в гулкую пропасть с ненужных вопросов
и теряю законченность выпавшей вниз высоты.
Cловно в небо, роняю былые слепые ответы
на вопросы, которые кажется были неразрешены.
Я пыталась на звуки накладывать отблески яркого света,
но разбилась о жесткость поставленной кем-то стены.
Все бессмысленно глупо и до безысходности просто, -
не подать на ладонях ненужные капли тепла.
Из горящей свечи стану маленькой капелькой воска.
Не понятно - чего я так долго упрямо ждала.
Разбиваясь о камни разбросанных ветром молчаний,
пропуская сквозь пальцы ненужную нежность и боль,
я прощенья прошу за нелепую глупость признаний...
я
прощенья
прошу
у тебя...
за... любовь...
------------------------------------------------------------
Лана Сянська
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=9493
Все не варте, цілком беззмістовне, і ми у безвиході квити.
На вікні тільки промінь ламкий, наче голка - ребро пустоти
Я у вирву ослизлу лункУ зісовгуюсь із непотрібних запитань,
І вже гублю завершеність , долу випавшої висоти.
Хай небо прийме ці осліплі, розвіяні вітром одвіти
На запИтання ті, що здавались насправді уже нерозв’язні,
Я ж так намагалась на звуки наносити вІдбитки справжнього світла
Та, зазвичай, розбивалась об стІну, себе відчуваючи в’язнем.
Все не варте, цілком беззмістовне, і ми у безвиході квити,-
Жалюгідно боятись подати в долонях зайві краплі тепла.
Ставши краплею воску, моя свічка перестане горіти,
То чого ж я чекала, терпеливо і довго, - до нестями, ждала.
Твердь камінна прийняла розвіяні вітром мовчання,
Пропустивши крізь пальці відкинуту ніжність і біль,
Я пробачення прошу за свою недолугість кохання,
Я пробачення
Прошу
У тебе…
Ти ж не любив…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317249
Рубрика: Лирика
дата надходження 27.02.2012
автор: Ветра