Грались іграшками діти,
З кубиків складали дім,
Та машинки рахували,
Всіх машинок було сім.
-Я гараж собі збудую
І машинки будуть в нім-
Так сказала раптом Віка,
-Буде місця в ньому всім.
-Ну а я собі дорогу
Із лінійок прокладу,
І помчать по ній машини,
-Так Олег сказав,-Ду-ду.
Тож ділить машинки стали,
Сім не діляться на двох-
Відкладали,рахували,
Всім хотілось більше трьох.
Сперечалися,кричали,
Поступитись хтось би мав.
-То моя,-казала Віка.
-Ні моя,-Олег казав.
Віка плакати почала,
Олег сльози витирав.
Не хотілося вже гратись.
Інтерес до гри пропав.
Посідали у куточках,
Кожен,щось своє тримав.
-Ти скупий,-сказала Віка.
-Ти скупа,-Олег сказав.
Тож задумайтеся діти,
Не дурний бо хтось казав,
Що скупому важко жити,
Мабуть вас на думці мав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317377
Рубрика: Байка
дата надходження 27.02.2012
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико