(на прохання читача)
Вже весна на порозі сміється,
Дзвінко пісню співають струмки.
Серце часто чомусь моє б’ється,
Повертаються в юність думки.
Пам’ятаєш, моя ти кохана,
Як я вперше до тебе прийшов.
І тоді зрозумів – ти жадана,
Кращу тебе ніде не знайшов.
Знав Донбас і Луганськ, Темиртау
І холодні, і теплі краї,
Але серце моє лиш розтало
На рідненькій батьківській землі.
З Суховоля дівчина русява
Посилилась у серці навік.
Дуже вдячний, скажу долі браво
Лиш за те, що я твій чоловік.
Не навчивсь дарувати я квітів,
Не навчивсь говорити я слів.
Та скажу, ти одна в мене в Світі!!!
Вибач, може чого не зумів…
А тепер поздоровити хочу
Я зі святом жіночим тебе.
Довго жити нам вдвох напророчу,
Щоб нам сонце світило з небес.
Відпочинь, моя мила дружино,
Я твій клопіт на двох розділю.
Сядь, побудь біля мене хвилину,
Розповім як тебе я люблю!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2012
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук