Коли ми познайомилися з Богом,
Не пам’ятаю.
Він був завжди
Моїм найкращим другом.
Бог ніколи
Не пригощав мене морозивом.
Не дарував іграшок.
Він відповідав
На питання.
Іноді сварив мене.
Гнівався на зради заповідям,
Сумував, коли мене ображали.
Плакав, коли мені боліло.
Боявся
Мого самогубства.
Дуже довго
Просив не робити цього,
І ми домовилися.
Бог пообіцяв
Зупинити моє життя
До зустрічі з темрявою.
До зустрічі!
Бог попередив,
Що я скоро помру.
Він поступово
Вкриває мене
Прозорою плівкою,
Від якої забракне повітря.
Я вже відчуваю її.
Перевірялася на СНІД,
На рак.
Лікарі її не бачать.
Я помру здоровою.
Не встигну
Зруйнувати своє тіло
Алкоголем
Та метамфітамінами.
Не встигну
Завагітніти.
Для цього
Бог наказав
Утриматися від кохання.
А ще порадив
Прислухатися до інших,
Робити добро.
Бог знає, що це важливо.
Бог знає все
Про мою втому,
Про безсоння.
Він теж не спить
І обирає останній рядок, останнє слово, останню крапку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317811
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.02.2012
автор: Іра Єжель