Тріщить зима, це похорон для льоду.
Шматки цих брил ховаються під воду.
На серці -цвіт, надворі лиш відлига.
Іде весна і їй байдужа крига.
Що протиставиш ти цьому Атланту,
О, зимо, сніжна, що не без таланту?
І не спинити марш шершеляфам,
Із назвою "Весна" цей криголам.
Бувай зима, коли у ностальгії
Мої думки згадають твої вії -
Ввімкну Вівальді, грудень, пори року
І прочитаю це зимове хоку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317831
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.02.2012
автор: Андрій Конопко