Давай разом зготуєм кави,
На кухні тільки ти і я,
Такі близькі з тобою стали,
Неначе разом все життя.
Ти пригорнеш мене тихенько,
Шепочеш: «Я тебе люблю»,
А я крізь сміх «Ну, помаленько,
Бо зараз каву розіллю».
І стихну, ти мене цілуєш,
Моє кохання неземне,
На стіл посадиш і роззуєш,
І знімеш з мене геть усе.
І пристрасть танцю, як в тумані,
І час безмежний, і любов.
Шкода лиш каву розілляли,
Давай її зготуєм знов….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2012
автор: never