Тихим був цей
день зимовий.
Розбудив цю тишу,
плач чудовий.
І покотилась звістка
на околицю села.
В родині «Варварич»
народилося дитя.
А хлоп’я мале зростало,
і батьків розвеселяло.
Множилась і була
щаслива родина ця.
Але недовго в сім’ї
радість панувала.
На рідну землю наступала,
ця клята темрява «Війна».
«Війна» ревіла
і стогнала.
В дітей батька
відібрала.
І залишилось у хлоп’яти
на серці біль і смуток.
Брат, менші сестри
й рідна мати.
Роки втікають,
їх не впіймати.
І з малого хлоп’яти виріс
красивий юнак, це наш тато.
І час біжить,
літа минають.
І вже в батька
внуки підростають.
Покрив голову,
сивий волос.
Став тихим
ніжний голос.
І на чолі зморшка
не одна.
Прийшли до батька
старість і поважні літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317874
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.02.2012
автор: Віктор Варварич