Ілюзія твоєї присутності, це переадресований виклик у невідомість… Дотиком напівприємної темряви, я пробуджую тебе… Я намагаюсь йти по твоїх слідах, не залишаючи своїх… Мегабайти приємних вражень, грають веселкою міміки на твоєму обличчі…Всесвіт б’ється в такт твоєму серцю, це інстинкт наших почуттів… Кредо залізної леді, не виявляти своїх емоцій, але ти йому зрадила заради мене… Від початку побудови Вавилону до краху Риму, ти не закривала очей, наче боялася відчути радість, надію і болючу втрату… Хтось міряє щастя квадратними метрами, а ти сонячними бульбашками, які привносять радість, у твій незагартований простір… Ти легка, як сніжинка, і так само складаєшся з вітру, конденсату краси і розумного божевілля… Ти це кілометри тепла, тонни відчуттів, та крапельки нестерилізованого кохання…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317970
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.02.2012
автор: EroS