Зірви мої очі, великим дрючком для вязання,
Щоб з них полилося щось страшне, червоне і чорне.
Чекайно хвилину, я гляну на тебе востаннє,
Всміхайся, бо страх мій непереборний.
Ніхто не боявся в житті більш за мене бабая,
Нікого жахи не ганяли до ранку на сайтах.
Коли Берліоз полетів і помер під трамваєм,
До мене нарешті дійшло: я в пошуку жахів...
І ось я сиджу на великому дивному кріслі,
Лишилось три зуба, півноса і верхня губа.
Наступні - це очі. Давай! Не тягни! Вже темінь у лісі.
Я цього шукав, і отримав. Мене з'їла чорна вдова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317996
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.02.2012
автор: Kenny