Моє минуле буде тільки коло тебе.
Мої смарагди спопелятимуть лиш ніч.
Я знаю - боляче безкрильною із неба
кидатись камнем без душі, неначе річ...
Я віроломно ще живу, живу тобою...
Тужливим ранком забуваю рафінад -
рятуюсь знову незрадливою гіркою...
А розум згадує столітнєє назад.
Моє минуле буде завжди біля тебе,
поки ти спиш і поки ранками, як я,
гірку ковтаєш, спопеляєш моє небо...
Та пам"ятатимеш завжди моє ім"я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318002
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.02.2012
автор: Ліна Біла