В наушниках лунав спокій. На вулиці починало плакати небо.
Так інколи буває, коли нерви на межі, когось не вистачає. Важко так стає і ніхто нічого не може зробити, тому що ти і сам причини своєму стану не знаєш. Здається,все класно, життя іде як по маслу. А чогось не вистачає.
І ти блукаєш по вулиці, в самоті, під дощем. І думаєш,чого?
А потім доходить, його,саме його не вистачає. Того, хто буде поряд, завжди, буде цілувати, кохати, дарувати щастя. А потім ідеш промокла, без макіяжу і зустрічаєш такого самого,як і ти. Погляд і мить. Ти розумієш, ось чого не вистачає…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318013
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.02.2012
автор: Катерина Пташка