У небеса душа, орлом степним,
Злітає розпростерши дужі крила.
Аорту розрива натхнення сила!
І серце стугонить у такт із ним.
Захмарні гори пережитих літ,
Трощаться під ударами ідеї,
Папір ятрять з незграбності своєї…
Та ніби сонця, вправний сателіт
Будує розум - зодчий і митець,
Меморіал «краси Буття і Світу»…
Його карбує з мовного граніту,
Під щебет Муз, римований різець.
У небеса душа орлом степним -
Де воля дум і безкінечність рим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318064
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2012
автор: Осіріс