І усе врешті решт минає;
і сьогодення по собі залишить
аромат зеленого чаю
і кімнату в розгубленій тиші.
Вже більше не тремтять від холоду
пальці. Від вітру - волосся.
Замолити гріхи замолоду,
щоб і не здалося
людям з якими ми будемо,
що ми були інакшими колись.
і нарешті просто забудемо,
де залишили ключі
від кімнати холодної та пустої.
я холодне повітря весняне вдихаю,
і падає попіл, що віє покоєм.
я загублю ключі,
так, я втрачаю
з ними себе. І по собі залишу
аромат зеленого чаю
і замкнену кімнату у розгубленій тиші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318124
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2012
автор: cold__wave