добре пише пригорівши біль ,
скусаними губами…
здружується із так званим твором про тебе,
покалічене серце,
саме краще лягає на папір…
вимальовуючи кров’ю зрізаних вен…
край неба..
сльози застигають в тріщинах рядків,
і немає значення тепер…
де я…
де ти …
дЕ ми…
я мовчання затисну в уривках слів,
списані вже ними вистраждані поеми,
ще одна зима ділиться фрагменти
і твоя відсутність знову,
складає нові теореми…
так,
в тобі була моя потреба…
мабуть ти так хотів…
а тепер ….
я присяду,
ось тут…
на кінчику вигаданого мною неба…
знявши паперові крила…
з листочком і ручкою…
ти знаєш…
а мені більше й не треба….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318247
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2012
автор: MADLEN